Вперше курс патологічної фізіології (загальної патології) був організований на медичному факультеті Таврійського університету професором Олександром Васильовичем Репревим у жовтні 1918 року. Олександр Васильович був також обраний деканом медичного факультету.
У жовтні 1925 року Кримський університет був перетворений в педагогічний інститут, а студенти медичного факультету переведені в інші вузи країни.
У липні 1930 року в м. Сімферополі був створений медичний інститут. За даними, архівних документів, що збереглися, кафедра патологічної фізіології організована в 1935 році. Першим керівником кафедри був учень академіка О. О. Богомольця - Микола Васильович Колпіков, який наказом наркомздоров′я РРФСР був затверджений професором кафедри патологічної фізіології з присвоєнням йому, за сукупністю робіт, вченого ступеня кандидата медичних наук. М. В. Колпіков створює кафедру, налагоджує навчальний процес, проводить наукові дослідження патогенезу імунітету, інфекційних захворювань і стани системи сполучної тканини при різних діях на організм. Першими асистентами на кафедрі були В. Ф. Турбаба, Ф.Фазлулліна, М. В. Васильєва, П. В. Печерников. Наполегливість, завзятість у досягненні мети, виняткова працездатність, бадьорість і оптимізм Н. В. Колпікова надихали співробітників на подолання труднощів, пов'язаних з організацією навчального процесу і наукових досліджень.
З 1937 року на кафедрі почалося всебічне вивчення впливу сакських грязей на перебіг інфекційного процесу і стан імунобіологічної реактивності організму. Розробка цих питань сприяла поліпшенню ефективності лікувальних заходів на бальнеологічних курортах Криму. Співробітниками кафедри були розроблені методики отримання водно-грязьових витяжок як біогенних стимуляторів. Отримані на кафедрі водно-грязьові витяжки використовувалися для лікування бронхіальної астми і ревматизму.
Консультативну допомогу в розробці наукової тематики на кафедрі в довоєнний період надавали академік О. О. Богомолець (фізіологічна система сполучної тканини), професор Л. С. Штерн (плацентарний і гемато-енцефалічний бар'єри), професор Г. П. Сахаров (імунологія).
М. В. Колпіков брав участь у роботі з'їздів і конференцій, присвячених питанням вивчення курортних чинників, імунітету, патофізіології інфекційного процесу, був делегатом 1-ої Всесоюзної конференції патофізіологів в м. Казані в 1950 році.
За період з 1935 по 1951 роки співробітниками кафедри захищені одна докторська і 4 кандидатських дисертації: професор М. В. Колпіков - докторська дисертація «Матеріали до вивчення інфекції у плоду» 1942 р.; кандидатські дисертації: асистент П. В. Печерников «До питання про лікування деяких дерматозів трансфузією однойменної крові», 1941 р.; асистент M. B. Васильєва «Імунобіологічна реактивність при шизофренії», 1943 р.; асистент М. І. Кипішенева «До питання про вплив гормонів на всмоктування з травного апарату», 1947г.; асистент М. Г. Павлівський «Матеріали до вивчення лікувальних грязей на організм», 1948 р.; асистент М. Г. Павлівський був першим аспірантом на кафедрі патологічної фізіології у професора М. В. Колпікова. Останні роки роботи на кафедрі патологічної фізіології Кримського медичного інституту професор М. В. Колпіков виявляв цікавість до вивчення деяких механізмів у розвитку патології. Так, студент Ю. М. Колєсников, що працював у патофізіологічному науковому гуртку, в 1949-1951 рр. виконав дві експериментальні роботи з цієї тематики: «Вплив тривалого медикаментозного (мединалового) сну на перебіг запалення у кроликів» і «Вплив перфузії імунної сироватки через ізольований каротидний синус сенсибілізованих кроликів на розвиток анафілаксії».
За звітом 1950 року, під керівництвом професора М. В. Колпікова виконувалося 17 науково-дослідних робіт лікарями санаторіїв Криму.
Головним досягненням у роботі кафедри за післявоєнний період (1944-1951 роки) слід вважати роботи з вивчення лікувальної грязі Феодосії. Ці роботи сприяли широкому застосуванню грязелікування в санаторно-лікувальній практиці курорту Феодосії. За рекомендацією кафедри широко застосовувалося лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, радикуліту і ревматизму за допомогою гальваноелектрофорезу з використанням грязьових екстрактів.
З моменту організації кафедри до 1951 року співробітниками кафедри було виконане і опубліковане близько 60 наукових робіт.
З 1951 по 1974 рік завідував кафедрою доцент Сергій Іванович Георгієвський, який протягом 20 років був ректором медичного інституту. Учень професора Г. П. Сахарова, Сергій Іванович автор 24-х наукових робіт, серед яких роботи з внутрішньосекреторної функції органів і тканин.
У викладання курсу патологічної фізіології Сергієм Івановичем були привнесені кращі традиції шкіл радянських патофізіологів. У навчальному процесі почали широко використовуватися експерименти на тваринах. Дослідження почали проводитися з фізіології і патології травлення. До 1954 року асистентом С. М. Доценком була закінчена робота з вивчення функції шлунково-кишкового тракту при патологічних діях на центральну нервову систему. Ці дані були представлені у вигляді кандидатської дисертації «Кишкова секреція при патологічних станах головного мозку», захищеною в 1958 році.
Ассистентом Ю. М. Колєсниковим проводилися дослідження зміни концентрації ферментів кишкового соку, крові і сечі при порушенні функції підшлункової залози. Отриманий великий експериментальний матеріал у вигляді кандидатської дисертації «Амілолітична активність крові, кишкового соку і сечі при експериментальних порушеннях функції підшлункової залози, кишечника і нирок» був захищений у 1960 році.
У 1959 році на кафедру було прийнято двох нових асистентів І. Ф. Спіцина і В. О. Проценка, які під керівництвом доцента С. І. Георгієвського розширили коло досліджень ферментативной активності організму при патології підшлункової залози. Отримані дані були захищені у вигляді кандидатських дисертацій В. О. Проценка «Вплив підшлункової залози і деяких органів на ліполітичну активність крові, сечі і кишкового соку» в 1963 році і І. Ф. Спіцина «Зміни протеолітичної активності крові, кишкового соку і сечі при різних впливах на підшлункову залозу собак» в 1965 році.
Надалі асистентом В. О. Проценком проводилося вивчення питань етіології, патогенезу і експериментальної терапії панкреатиту. Науковий матеріал був узагальнений у вигляді його докторської дисертації «Матеріали до вчення про етіологію, патогенез і експериментальну терапію панкреатиту», яка була захищена в 1972 році. У цей період широко практикувалися на кафедрі комплексні дослідження з питань вивчення змін білкового складу і ферментативної активності крові при ендокринопатіях і патологіях підшлункової залози, ферментній діагностиці різних видів панкреатиту, ниркових і ендокринних захворювань, ролі порушень гормонального гомеостазу організму в розвитку ферментопатій. Ю. М. Колєсников вивчав амілолітичну, ліполітичну і естеразну активність крові і кишкового соку собак, а також різних органів щурів при експериментальних діях на систему «гіпофіз - кора наднирникових залоз».
За період з 1951 по 1974 роки були виконані і захищені докторська і 11 кандидатських дисертацій, опубліковано у пресі 106 наукових робіт, зареєстровано 22 раціоналізаторські пропозиції. Співробітники взяли участь у роботі 2-х всесоюзних з'їздів і 3-х республіканських конференцій. З 1974 по 1997 рік кафедрою керував професор Віктор Олександрович Проценко. На кафедрі склався хороший педагогічний колектив. Була переглянута методика викладання патологічної фізіології з клінічною спрямованістю викладу матеріалу. Викладання почало проводитися під девізом «Патологічна фізіологія - основа клінічного мислення». Творчу участь у вдосконаленні навчального процесу взяли професор В. І Окулов, доценти М. Г. Павловський, С. М. Доценко, старші викладачі Ю. М. Колєсников та І. Ф. Спіцин. На кафедру прийшли нові викладачі С. І. Шпак, В. Ф. Веселов, В. В. Опришко, В. З. Харченко, П. Ф. Семенець. Велика робота з удосконалення навчального процесу була направлена на створення, відповідно до програми, оригінального курсу патологічної фізіології. Створені набори таблиць, ситуативних завдань, опубліковані «Методичні вказівки для студентів і викладачів». Видані лекції з патологічної фізіології для студентів медичних факультетів і курсантів факультету удосконалення лікарів.
Кафедрою разом з обласною медичною бібліотекою організовувалися обласні науково-інформаційні конференції для лікарів області та міста. При цьому велику організаційну роботу проводив доцент С. М. Доценко. Регулярно читалися лекції професором В. О. Проценком і доцентом С. М. Доценком слухачам факультету удосконалення лікарів, аспірантам і ординаторам з питань імунітету запалення і шоку. Асистент С. І. Шпак протягом ряду років проводив роботу з профорієнтації школярів через MAH Криму і школу «Юний медик».
У 1978 році було створено обласне наукове товариство патофізіологів (голова професор В. О. Проценко, вчений секретар - старший викладач Ю. М. Колєсников). У роботі товариства взяли участь співробітники кафедр інфекційних хвороб, біохімії, фізіології, НДІ ім. І. М. Сєченова. Членами товариства були претенденти з кафедр офтальмології, педіатрії, хірургії, що працювали під керівництвом професора В. О. Проценко. У різні роки кількість членів товариства коливалася від 20 до 30 чоловік.
Основний науковий напрям роботи кафедри був: Патофізіологія, імунохімія, цитохімія, патохімія ферментопатій при екстремальних станах. Під керівництвом В. О. Проценка були вирішені методичні підходи до отримання імунних сироваток до протеолітичних ферментів, антитіла - антиферменти використовувалися як вузьконаправлений інструмент дії на функціональні біохімічні системи крові. Почали проводитися фундаментальні дослідження протекторних властивостей інгібіторів ферментів протеолузу в організмі при екстремальних станах. Були розроблені нові способи передопераційного і післяопераційного лікування хворих із включенням інгібіторів протеаз при стафілококовій деструкції легенів у дітей, кишковій непрохідності, струмектомії, в офтальмології, в щелепно-лицьовій хірургії, в лікуванні хворих з шлунково-кишковою патологією. Комплексування досліджень проводилося з 12 кафедрами інституту, з НДІ ім. І. М. Сєченова (Ялта), НІІЕМ ім. М. Ф. Гамалея (Москва). Професором В. О. Проценком створена наукова школа з розробки теоретичних основ протекторної дії інгібіторів ферментів протеолізу при патології.
При консультативній допомозі професора В. О. Проценка були захищені докторські дисертації доцентом В. П. Фесенком (завідувачем кафедри загальної хірургії), доцентом І. В. Богадєльниковим (завідувачем кафедри педіатрії ФУВ), доцентом С. І. Шпаком (завідувачем кафедри нормальної фізіології), с.н.с.В. В. Карпицьким (НДІ ім. І. М. Сєченова) і 16 кандидатських дисертацій. При цьому, співробітник кафедри В. З. Харченко в 1990 році захистив докторську дисертацію на тему «Експериментальне обгрунтування патогенетичної фармакотерапії турнікетного шоку антипротеазними препаратами». А. В. Кубишкін в 1994 році захистив докторську дисертацію на тему «Взаємодія і регуляція процесів протеолузу вільно-радикального окислення при запальних захворюваннях легенів. В. Ф. Веселов у 1988 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Вплив ферментів протеолізу і їх інгібіторів на протікання анаеробного і аеробного метаболізму клітин головного мозку і крові білих щурів».
За успіхи в підготовці наукових і лікарських кадрів професору В. О. Проценку в 1994 році було присвоєно звання заслуженого діяча науки і техніки України. За розробку теоретичних основ протекторної дії інгібіторів ферментів протеолізу при запально-деструктивних захворюваннях і за їх впровадження в медичну практику співробітникам кафедри патологічної фізіології В. О. Проценку, В. З. Харченку, С. І. Шпаку, А. В. Кубишкіну, керівникам лікувальних кафедр І. В. Богадєльникову, Ю. П. Свіргуненку і лікареві В. П. Івашкіну була присуджена Державна премія Республіки Крим за 1995 рік в галузі науки.
С. М. Доценку присвоєне звання заслуженого діяча освіти АРК в 1999 р.
Під керівництвом професора кафедри В. І. Окулова спільно з кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб підготовлені кандидати медичних наук Крутиков С. М. , Дудар Л. В. Здійснювалося сумісне керівництво науковою роботою аспірантки Георгії Аїнноту (Кіпр).
З 1975 по 1997 рік на кафедрі опубліковано 6 монографій і 7 методичних рекомендацій з використання інгібіторів ферментів протеолізу в патогенетичній профілактиці і терапії в клініці екстремальних станів. У центральних журналах опубліковано 140 статей та в матеріалах з'їздів, конференцій і збірках праць 118 робіт. Співробітники кафедри взяли участь у роботі 62 з'їздів, конференцій, симпозіумів, з них в 4-х міжнародних.
У 1997 році керівництво кафедрою прийняв професор Харченко Володимир Захарович. Під його керівництвом знайшли подальший розвиток наукові дослідження. Створена міжкафедральна наукова експериментальна лабораторія, в якій використовується широкий круг методик для вивчення обмеженого протеолізу, перекисного окислення ліпідів, інгібіторного і антиоксидантного потенціалу організму при екстренних патологічних станах За цей період захищено 9 кандидатських дисертацій, видано більше 150 наукових праць і монографій і отримано 5 патентів на винаходи. Професором кафедри в цей період обраний доктор медичних наук А. В. Кубишкін, доцентами кафедри обрані кандидати медичних наук Семенець П. Ф. , Веселов В. Ф. , асистентами - Шрамко Ю. І. , Горохова Н.Ю, стали до роботи як асистенти Ликов Г. Г. , Анісімова Л. В. , Литвинова С. В. , Петросян A. M. , Друзенок Н. Г. , Щербак В. В. Збережені і отримують подальший розвиток кращі традиції кафедри. На кафедрі створений комп'ютерний клас. У лекційний процес і проведення практичних занять упроваджені технічні засоби навчання, проводиться комп'ютерний контроль знань студентів, видані посібники із загального і спеціального курсів патофізіології для студентів. Продовжує активно працювати студентський науковий гурток. Щорічно на кафедрі проводяться студентські олімпіади і наукові конференції. Протягом останніх двох років за підсумками ліцензійних іспитів «КРОК-1» Кафедра займає перше місце серед аналогічних кафедр медичних вузів України.
