Вперше в Криму викладання патологічної анатомії почалося в 1921 році на медичному факультеті Таврійського університету, відкритого в травні-жовтні 1918 р., в розпал громадянської війни. Керував кафедрою в 1921-1924 рр. визначний вітчизняний патолог Володимир Германович Штефко (1893-1945 рр.) — учень і послідовник академіка А. І. Абрикосова та інших крупних учених, з якими йому довелося працювати. В.Г.Штефко в 1916 році закінчив два факультети Московського університету: медичний і фізико-математичний (природне відділення).
Після служби в діючій армії і роботи прозектором у патологоанатомічному інституті в Харкові він захистив тут в 1919 р. магістерську, а вже через 2 роки у віці 27 років — докторську дисертацію «Матеріали до цитоархітектоніки кори головного мозку» під керівництвом Б. І. Лаврентьєва. У 1921 році він посів за конкурсом посаду завідувача кафедри нормальної і патологічної анатомії в Таврійському університеті, де незабаром отримав звання професора.
Не дивлячись на труднощі, викликані післяреволюційною розрухою і голодом, В. Г. Штефко не припиняв творчої діяльності: його праця «Туберкульоз і голодування» отримала високу оцінку. В.Г.Штефко - один з найбільш яскравих і багатогранних мислителів-патологів у галузі вивчення морфології і патогенезу туберкульозу. Через багато років на його роботи з туберкульозу легенів спиралися в своїх дослідженнях співробітники кафедри патологічної анатомії Кримського медичного інституту, який був відкритий в Сімферополі в 1931 році.
До складу організаційного бюро при установі інституту увійшов і майбутній завідувач кафедрою патологічної анатомії Яків Єфимович Браул (1896-1972 рр.). Він закінчив медичний факультет Одеського університету, а докторську дисертацію захистив у 1935 р. під керівництвом академіка А. І. Абрикосова. Разом з педагогічною діяльністю, Я. Є. Браул активно займався прозекторською і науковою роботою, брав участь у наукових конференціях, співпрацюючи з крупними ученими-медиками. У їхньому числі був академік М. Ф. Мельников-Розведенков, що завідував у той час кафедрою Кубанського медінституту.
Зусилля колективу кафедри з організації навчального процесу, наукової і прозекторської роботи були перервані в 1941 році Великою Вітчизняною війною і евакуацією інституту. У цей період Я. Є. Браул працював військовим патологоанатомом у фронтових установах, був нагороджений орденом. Після війни повернувся в Кримський медінститут, де якийсь час (1945-46 рр.) завідував кафедрою судової медицини, а потім продовжував очолювати кафедру патологічної анатомії до 1951 р.
У 1952 р. завідувати кафедрою була запрошена Ірина Костянтинівна Єсипова (1916-1997 рр.), що працювала до цього доцентом на кафедрі патологічної анатомії 2 Московського медінституту, керованого академіком І. В. Давидовським. Маючи видатні науково-педагогічні і організаторські здібності, І. К. Єсипова зуміла за короткий термін (1952-1954 рр.) повністю відновити наукову, навчальну і професійну діяльність співробітників; відбулося, по суті, друге народження кафедри і, більш того, - Кримської патологоанатомічної школи.
Ірина Костянтинівна народилася в Москві в сім'ї хірурга і топографоанатома К. Д. Єсипова, що став у 1918 році професором. Після закінчення школи-семирічки, Ірина Костянтинівна 2 роки відвідувала школу при Музеї образотворчих мистецтв. Звідси відчуття прекрасного, що збереглося на все життя, яке вона завжди прагнула розділити із співробітниками і учнями, відвідуючи разом з ними картинні галереї, концерти.
У 1938 році І. К. Єсипова закінчила 2-й Московський медінститут і стала аспірантом на кафедрі патологічної анатомії, керованою І. В. Давидовським. Під час війни Ірина Костянтинівна завідувала лікарською ділянкою в Свердловській області, працювала патологоанатомом в евакогоспіталі, грунтовно займалася нейрохірургією (самостійно зробила більше 360 операцій з пластики нервів). У 1943 році в Москві І. К. Єсипова захистила кандидатську дисертацію «Взаємовідношення туберкульозу і ревматизму».
Після повернення до Москви вона працювала асистентом, а потім доцентом на кафедрі І. В. Давидовського. За словами Ірини Костянтинівни, він був справжнім Вчителем, що заражав своїх колег науковим ентузіазмом, прикладом високої відповідальності і чесності в науковій і професійній діяльності. Як і її Вчитель, І. К. Єсипова відрізнялася принциповим, і в той же час, делікатним, не «прокурорським» відношенням до лікарських помилок, умінням провести глибокий клініко-анатомічний аналіз складних секційних спостережень, про що через багато років згадували кримські лікарі і патологи.
Приступивши до завідування кафедрою, І. К. Есипова зуміла згуртувати в єдиний колектив співробітників і лікарів відділення, організувати в перший же рік студентський наукових гурток. В короткий термін були створені великі колекції макро- і мікропрепаратів, навчальні таблиці, діапозитиви. Незмінним помічником в прозекторскій і навчальній роботі довгі роки був санітар моргу Іван Симонович Галкін.
У 1953 р. І.К.Єсипова захистила докторську дисертацію «Патологічна анатомія хірургічних неспецифічних хвороб легенів», за матеріалами якої в 1956 р. була видана монографія. Питання легеневої патології стали в подальшому основним напрямом наукової діяльності більшості співробітників кафедри. За 2 роки Ірина Костянтинівна підготувала 4-х кандидатів наук (Г. А. Кукліну, О. О. Біркуна, Є. Н. Нестерова, В. К. Мавріна), а вже виїхавши в 1955 р. до Москви, продовжувала наукове керівництво ними, підготувавши надалі 3-х докторів наук, що стали в подальшому професорами (О. О. Біркун, Є. Н. Нестеров, В. К. Маврін). Всього під керівництвом Ірини Костянтинівни було захищено більше 30 кандидатських і 10 докторських дисертацій.
Професор І. К. Єсипова відома як видатний фахівець з патологічної анатомії легенів, особливо хронічних неспецифічних захворювань, пневмосклерозу, емфіземи, а також гіпертензії малого кола. Патоморфологічні дослідження І. К. Єсипової та її учнів грунтувалися на глибокому знанні клініки, фізіологічних філо- та онтогенетичних закономірностей. Всього нею опубліковано більше 150 наукових робіт, включаючи 8 монографій.
З 1955 по 1957 рр. обов'язки завідувача кафедри виконував доцент Юрій Гаврилович Целларіус (1921-1986 рр.). Він народився в сім'ї лікаря в Сімферополі, закінчив в 1943 р. Кримський медінститут, що знаходився тоді в евакуації в м. Кзил-орда (Казахстан). У 1945 році він поступив в аспірантуру при кафедрі гістології Кримського медінституту, причому проходження аспірантури суміщав з педагогічною діяльністю і працював у прозектурі. Захистивши в 1949 році кандидатську дисертацію, Ю. Г. Целларіус стає асистентом, а незабаром і доцентом на кафедрі патологічної анатомії у професора Я. Є. Браула. В цей час тут з 1946 р. працювали асистентами Ганна Абрамівна Кукліна (1921-1990 рр.) і Віра Дмитрівна Вусик (1916-2001 рр.).
Будучи головним патологоанатомом Кримської області (1954-1957 рр.), Ю. Г. Целларіус інтенсивно займається створенням прозектури при міських і районних лікарнях і підготовкою фахівців на короткострокових курсах при обласній прозектурі (подібні курси пройшов двічі в 1953 році один з авторів даної статті - Є. Н. Нестеров).
Юрій Гаврилович був прекрасним лектором, талановитим і оригінально мислячим дослідником. Він першим почав упроваджувати в патогістологічні дослідження гістохімічні методи, а також розробив новий спосіб послідовного забарвлення одного і того ж зрізу різними фарбниками в спеціально сконструйованій камері.
Творча обстановка, що склалася на кафедрі, активізувала наукові дослідження. У цей період (1955-1960 рр.) більшість аспірантів і асистентів захистили під керівництвом професора І. К. Єсипової кандидатські дисертації: В. С. Пашкова «Порівняльні дослідження первинної пухлини і метастазів у лімфовузлах при раку шлунку і молочної залози», 1955 р.; Г. А. Кукліна «До морфології пара- і метапневмонических плевритів», 1955 р.); О. О. Біркун «Відновні процеси в легенях після оперативних втручань на них», 1955 р.; Є. Н. Нестеров «Гистогенез стінки туберкульозної легеневої каверни», 1958 р.; В. К. Маврін «Морфологічні зміни в легенях після роздільної і комбінованої перев'язки судин кореня і бронха», 1960 р.
У 1958 році Ю. Г. Целларіус був запрошений на роботу в Сибірське відділення (СВ), уворенея в той час, АН СРСР, де ним була організована лабораторія патоморфології (на цей час — лабораторія функціональної морфології і патології клітини Інституту цитології і генетики СВ АНРФ), якою він керував майже 30 років. Новим завідувачем кафедри став у 1957 р. професор Сергій Олександрович Виноградов. Він закінчив в 1946 р. 1-й Московський медичний інститут ім. І. М. Сєченова і був залишений аспірантом на кафедрі патологічної анатомії, керованої академіком О. І. Виноградовим. Після захисту кандидатської дисертації «Ураження серця при експериментальній емболії» в 1950 р. він був направлений на роботу на кафедру патологічної анатомії Кримського медичного інституту, де працював на посадах асистента і доцента. З 1954 по 1957 рр. він проходив докторантуру в 1-му Московському медінституті, захистив там докторську дисертацію «Експериментальний інфаркт міокарду і вплив деяких станів на його розвиток» і повернувся на кафедру патологічної анатомії Кримського медінституту, якою завідував майже 20 років (з 1967 по 1987 рр.), продовжуючи потім працювати на посаді професора до 1999 року.
У С. О. Виноградова — різносторонні наукові інтереси. Ним опубліковано більше 180 наукових робіт, зокрема 2 монографії, присвячених переважно проблемам атеросклерозу та інфаркту міокарду, а також онкології і геронтології.
Разом з цим, на кафедрі розвивався напрям, заснований професором І. К. Єсиповою і продовжений її учнями. У цей період захистили докторські дисертації: О. О. Біркун «Неспецифічні процеси в легенях при туберкульозі за даними морфологічного дослідження», 1965; Є. Н. Нестеров «Питання структурного відновлення легенів і легеневого серця в умовах їхніх хронічних захворювань», 1970; В. К. Маврін «Морфогенез експериментальної емфіземи, що індукується різними порушеннями кровообігу в легенях», 1974.
Професор С. О. Виноградов — досвідчений викладач і організатор науково-педагогічної діяльності, що посідав протягом 10 років посаду проректора з наукової роботи, - активно готував наукових кадрів в галузі серцево-судинної патології. В рамках керованої ним наукової програми «Поєднані ураження коронарних артерій і судин мікроциркуляції міокарду при кардіоміопатіях, хронічному легеневому серці, цереброкардіальному синдромі, осередковій ішемії та інфаркті міокарду» було захищено більше 40 кандидатських і декілька докторських дисертацій співробітниками кафедри і лікарями-претендентами інших спеціальностей.
Зокрема, його учнями, що в різний час працювали на кафедрі, є: О. В. Рудіна «Капронопластіка при пахових грижах», 1965; Н.Ткаченко «Зміна міокарду при коронарній недостатності в умовах гіпотермії». 1966; Ю. М. Князев «Вплив гострих коливань кров'яного тиску на формування експериментального інфаркту міокарду в умовах тимчасової осередкової ішемії», 1968; В. Г. Передерні «Морфологічна характеристика формування і перебігу експериментального інфаркту міокарду під впливом специфічних протисерцевих антитіл», 1969; В. А. Артіщенко «Морфологічні аспекти дії міокарді-оцитотоксичної сироватки на міокард у зоні експериментально викликаної тимчасової ішемії», 1969; Н. М. Харченко («Гідронефроз і його оборотність - експериментально-морфологічне дослідження», 1970; В. Б. Левандовський «Вплив тромболітичних препаратів на експериментальний пристінковий тромбоз аорти», 1974; В. Г. Павлюк «Ультраструктурні і морфо-функціональні зміни в серці при експериментальному гіпотиреозі». 1978; І.Аловчикова «Функціональна морфологія серця при гострих порушеннях мозкового кровообігу», 1990, а також два іноземні аспіранти з Єгипту і Йемену.
Крім того, С. О. Виноградов керував докторськими дисертаціями: В. С. Пашкової «Експериментально-морфологічне вивчення стромоутворення при раку», 1970, В. Д. Розенберга «Функціональна морфологія уражень серця при гіпертонічній хворобі в літньому і старечому віці», 1982.
З ім'ям С. О. Виноградова пов'язана знаменна подія в історії кафедри: будівництво нової будівлі кафедри і патологоанатомічного відділення Обласної клінічної лікарні. До цього співробітники кафедри працювали разом з лікарями і лаборантами в трьох кімнатах одноповерхової будівлі старої споруди. Навчальні кімнати знаходилися окремо на території лікарні. Завдяки енергії і авторитету Сергія Олександровича, кафедра отримала в 1964 році другий поверх нового патологоанатомічного корпусу, де вона розташовується до цих пір. У період з 1967 по 1987 рр. в інституті існували дві кафедри патологічної анатомії: лікувального факультету (завідувач - професор С. О. Виноградов) і педіатричного (а з 1978 р. і стоматологічного) факультету (завідувач - професор О. О. Біркун). Кафедра педіатричного факультету була створена за ініціативою ректора (тоді директора) інституту С. І. Георгієвського у зв'язку з особливостями патології дитячого віку, необхідністю поліпшення підготовки лікарів педіатричного профілю і наявністю позитивного досвіду в цьому відношенні провідних медичних інститутів країни (Москва, Ленінград).
Олексій Олексійович Біркун в 1952 р. закінчив 1-й Московський медичний інститут ім. І. М. Сєченова. Почав займатися патологічною анатомією ще в науковому студентському гуртку під керівництвом професора О. І. Струкова, а на 6-му курсі проходив субординатуру при кафедрі патологічної анатомії, де курс біопсії вів академік А. І. Абрикосов. Після закінчення був зарахований до аспірантури на кафедру патологічної анатомії Кримського медичного інституту. Закінчивши аспірантуру, послідовно посідав на тій же кафедрі посади асистента, доцента, професора; з 1967 по 1987 рр. очолював кафедру патологічної анатомії педіатричного факультету, а в 1987-1988 рр. – об′єднану кафедру патологічної анатомії, з липня 1988 р. він - професор цієї кафедри. Велике значення в теоретичній і практичній підготовці О. О. Біркуна мала його робота протягом ряду років під керівництвом професора І. К. Єсипової.
Наукові інтереси О. О. Біркуна і його учнів сконцентровані головним чином на патології легенів і патології дитячого віку.
Найбільш значні роботи, які широко цитуються в літературі, присвячені вивченню регенерації і компенсаторній гіпертрофії легенів, патоморфології туберкульозу легенів, сурфактантній системи легенів при різних захворюваннях у дітей і дорослих, розвитку легенів і їхньої морфофункціональної незрілості. Вперше детально вивчені патологічна анатомія і патогенез різних форм і неспецифічних процесів у легенях, які супроводжують і ускладнюють перебіг туберкульозу. Дана проблема придбала особливу актуальність у зв'язку з патоморфозом туберкульозу і тенденцією до почастішання неспецифічних змін в легенях при ньому.
Перу О. О. Біркуна належать більше 180 наукових робіт, зокрема 5 розділів двотомного колективного керівництва для лікарів і 5 монографій: «Деякі питання патології легенів» (співавтори І. К. Єсипова, В. К. Маврін та ін., Новосибірськ, 1962), «Нариси з проблеми регенерації» (співавтори І. К. Єсипова та інші, Москва, 1966), «Неспецифічні процеси при туберкульозі легенів» (Москва, 1971), «Сурфактант легенів» (співавтори Є. Н. Нестеров, Г. В. Кобозєв, Київ, 1981), «Сурфактантна система легенів і замісна сурфактантна терапія» (співавтори О. К. Загорулько, Ю. М. Новиков, Сімферополь, 1995). Книга «Деякі питання патології легенів» удостоєна премії імені академіка А. І. Абрикосова. За участю О. О. Біркуна видано декілька збірок наукових праць, присвячених різним питанням нормальної і патологічної морфології, бібліографічний покажчик з проблеми «Морфологія людини». Під керівництвом О. О. Біркуна виконано і успішно захищено 5 докторських і 17 кандидатських дисертацій.
Педагогічну і наукову діяльність О. О. Біркун поєднує з консультативною роботою в практичній охороні здоров'я і громадською діяльністю. Протягом багатьох років він був головним дитячим патологоанатомом Кримського облздороввідділу, членом Президії правління Українського Республіканського і Правління Кримського обласного наукових товариств патологоанатомів, членом Української республіканської проблемної комісії «Морфологія людини». З 1961 р. він працює вченим секретарем спеціалізованих рад з присудження вченого ступеня кандидата і доктора медичних наук в Кримському медичному університеті протягом ряду років. У 2000 р. професорові О. О. Біркуну присвоєне почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки АР Крим».
Основним напрямом наукових досліджень кафедри педіатричного факультету були патологічна анатомія і патогенез захворювань легенів у різні вікові періоди у зв'язку із станом сурфактанту, бронхіальної секреції і гемодинаміки в легенях. У науковій роботі кафедра проводила комплексні дослідження з ВНДІ пульмонології МОЗ СРСР (лабораторія патоморфології), багатьма кафедрами Кримського медичного інституту (патологічної анатомії лікувального факультету, загальної хімії, дитячих хвороб та ін.). Відповідно до договору про наукову співпрацю, кафедра протягом ряду років була Співробітним центром ВОЗ із вивчення патологічної морфології і розробки класифікації хронічних неспецифічних захворювань легень.
Виконані співробітниками експериментально-морфологічні дослідження малого круга кровообігу і серця після резекції легені (К. К. Васильєв), змін легенів при хронічній гіпоксії (І. М. Немировська), морфологічні дослідження легенів при асфіксії плоду і новонародженого і поєднання її з внутрішньочерепною родовою травмою (А. І. Олейник), при старінні (О. Г. Тишкін) лягли в основу їхніх кандидатських дисертацій.
Новим у розробці наукової тематики кафедри є комплексне вивчення сурфактантної системи легенів на операційному, секційному і експериментальному матеріалі з використанням морфологічних (включаючи люмінесцентну і електронну мікроскопію), физико-хімічних, біологічних, математичних методів дослідження і урахуванням клінічної картини захворювання.
В результаті проведених досліджень виявлений ряд закономірностей змін сурфактантної системи при гострій пневмонії, пневмопатіях новонароджених, хронічних неспецифічних захворюваннях і туберкульозі легенів, незрілості легенів, гострому перитоніті, інфаркті міокарду. Встановлена залежність між ступенем порушень поверхневої активності сурфактанту і характером морфологічних змін легеневої тканини, а також зв'язок змін стану сурфактанту з ультраструктурними змінами компонентів аерогематичного бар'єру. Показаний негативний вплив на стан сурфактантної системи порушень гемодинаміки в легенях, гіпоксії, дії ряду фізичних і хімічних чинників. Результати цих досліджень підсумовані в докторській (О. К. Загорулько) і кандидатських (В. Г. Молоткова, О. К. Загорулько, Ле Хук Фат, Ф. Н. Ільченко, О. І. Петрова) дисертаціях. У 1981 р. вийшла монографія О. О. Біркуна, Є. Н. Нестерова і Г. В. Кобозєва «Сурфактант легенів» - перша з цієї проблеми монографія в колишньому Радянському Союзі.
Значне місце в дослідженнях кафедри займають роботи, не пов'язані з основною науковою тематикою (пухлини, вроджені вади розвитку, хвороби шлунково-кишкового тракту, печінки і підшлункової залози, хвороби очей, запальні захворювання жіночих статевих органів та ін.). У зв'язку з цим слід зазначити виконання на кафедрі багатьох морфологічних досліджень клініцистами і практичними патологоанатомами, які є фрагментами докторських і кандидатських дисертацій.
В центрі уваги співробітників кафедри постійно були питання дитячої патології, причому не тільки легенів, але і інших органів; ним присвячено велике число публікацій. Підсумком роботи в даній галузі стало запрошення О. О. Біркуна в авторський колектив двотомного керівництва для лікарів «Патологічна анатомія хвороб плоду і дитини». Вихід в світ цього керівництва (1-е видання під ред. Т. Е. Івановської і Б. С. Гусман, Москва, 1981; 2-е видання під ред. Т.Е.Івановської і Л. В. Леонової, Москва, 1989) стало великою подією у вітчизняній медичній літературі.
Співробітники кафедри брали участь у роботі багатьох міжнародних, всесоюзних і республіканських конгресів, з'їздів і конференцій. Разом з тим на базі кафедри проводилися наукові конференції патологоанатомів України і Криму, присвячені різним проблемам патологічної анатомії.
У 1987 році була відтворена єдина кафедра, якою протягом 1 року керував професор О. О. Біркун, а з 1988 року завідувачем кафедри впродовж 5-ти років був професор Є. Н. Нестеров.
Євгеній Никанорович Нестеров у 1952 р. закінчив Кубанський медичний інститут і був направлений на роботу до Криму, де протягом 2-х років працював завідуючим райздороввідділом в пос. Нижньогірському і одночасно - лікарем-патологоанатомом районної лікарні. У 1954 році він був запрошений професором І. К. Єсиповою на кафедру патологічної анатомії, на якій посів за конкурсом посаду асистента. З того часу наукові інтереси Є. Н. Нестерова формувалися під впливом особистості та ідей І. К. Єсипової, радами якої йому пощастило користуватися протягом багатьох років. Зацікавившись новою для того часу проблемою поверхнево-активної речовини легенів (сурфактанту), Є. Н. Нестеров опублікував в 1967 році перший у вітчизняній літературі науковий огляд з цієї теми, і викликав цим великий інтерес патологів, патофізіологів, педіатрів, пульмонологів. Починаючи з 70-х років, проблема легеневого сурфактанту стала основною в науковій тематиці кафедри патологічної анатомії. У її розробці, особливо стосовно педіатрії і неонатології, разом з Є. Н. Нестеровим, а потім і незалежно від нього, почали брати участь професори О. О. Біркун, а також співробітники суміжних кафедр, в першу чергу професор Г. В. Кобозєв, та їхні учні.
З кінця 80-х років всі дослідження з легеневого сурфактанту виконувалися в рамках наукової програми «Функціональна морфологія респіраторного відділу і системи сурфактанту легенів у різні вікові періоди при ХНЗЛ, дихальній недостатності різного походження і деяких впливах на організм». За 1980-93 рр. співробітники кафедри опублікували більше 70 наукових робіт, зокрема колективну монографію «Сурфактант легенів» (1981), а також виступили з 29-ма доповідями і повідомленнями на міжнародних конгресах, конференціях і симпозіумах в Ленінграді, Москві, Києві, Харкові.
У цей період розроблялися, головним чином, прикладні аспекти патології легенів і сурфактантної системи в співпраці з кафедрами хімії, патофізіології, педіатрії, хірургії та ін. Результати досліджень відображені в декількох кандидатських дисертаціях, виконаних під керівництвом або консультативній участі Є. Н. Нестерова: Г. А. Заварзіна «Вивчення хімічного складу ліпопротеїнів поверхнево-акивної речовини легенів - сурфактанту», 1975; Г. Н. Паневська «Стан легеневого сурфактанту при хронічних неспецифічних захворюваннях легенів і експериментальній пневмонії», 1981; Абу Бакр Аль Мехді «Вплив різних видів ваготомії на функціонально-морфологічний стан легенів», 1989.
Професор Є. Н. Нестеров - автор більше 120 наукових робіт і 2-х видань навчального посібника для студентів «Конспект лекцій з патологічної анатомії» в двох частинах.
Починаючи з 90-х років основна увага співробітників кафедри була зосереджена на вивченні способів і засобів корекції порушень системи сурфактанту і обгрунтуванню їх застосування в пульмонологічній, педіатричній і неонатологічній клініках (професор О. К. Загорулько, професор Є. Н. Нестеров, асистент Г. Н. Паневська та інші співробітники).
З 1993 року кафедрою завідує доктор медичних наук професор Загорулько Олександр Кимович.
Після закінчення Кримського Державного медичного інституту в 1979 році Загорулько О. К. почав працювати на кафедрі патологічної анатомії спочатку на посаді старшого лаборанта, а потім асистента. У 1984 році в спеціалізованій Раді при КМІ він захистив кандидатську дисертацію на тему «Стан сурфактанту легенів при різних клініко-анатомічних формах туберкульозу», а в 1989 році в Академії медичних наук СРСР відбувся захист докторської дисертації «Ультраструктурна морфологія аерогематичного бар'єру і сурфактант при різних формах хронічних неспецифічних захворювань легенів і туберкульозі в експерименті і у людини». У 1990 році О. К. Загорулько був обраний професором кафедри патологічної анатомії.
Наукові погляди та інтереси О. К. Загорулька сформувалися під впливом його вчителя - професора О. О. Біркуна. Основними напрямами його наукової діяльності стали ультраструктурна морфологія легень у нормі і патології, а також вивчення сурфактантної системи легенів при різних захворюваннях. Починаючи з 1994 року, як основний напрям наукових досліджень ним було обрано напрям, пов'язаний з розробкою і впровадженням у практику охорони здоров'я України вітчизняних препаратів сурфактанту для профілактики і лікування бронхолегеневих захворювань у дітей і дорослих. До найбільш вагомих результатів цієї роботи слід віднести створення в КМУ лабораторії електронної мікроскопії, яка активно працює і сьогодні, в першу чергу, завдяки зусиллям старшого інженера Івана Миколайовича Школи, а також формування колективу із створення першого вітчизняного препарату екзогенного сурфактанту. Крім того, в рамках обраного напряму під керівництвом О. К. Загорулька в Криму були проведені ряд науково-практичних конференцій: «Сурфактантна і антисурфактантна система легенів» (Ялта, 1991, 1991, 1993 рр.), VІІІ Пленум координаційної ради асоціації Патологів України з питань дитячої патологічної анатомії (Сімферополь, 1995), «Нове в патології: теорія і практика» (Євпаторія-Стамбул, 1999). У 1995 році була випущена в світ монографія «Сурфактантна система легенів і замісна Сурфактантна терапія» (співавтори О. О. Біркун. М.Ю.Новиков, Сімферополь, 74 с.).
Проте, головним результатом наукової діяльності кафедри за останні роки все ж таки є створення першого в Україні препарату природного екзогенного сурфактанту «Сукрим», який був офіційно зареєстрований як новий лікувальний засіб у квітні 2000 року. Застосування вказаного препарату в Криму дозволило понизити дитячу смертність від дихальної недостатності майже в 2 рази. Логічним продовженням цієї роботи стало створення ще одного препарату сурфактанту «Сузакрин», призначеного для лікування різних бронхолегеневих захворювань у дітей і дорослих.
О. К. Загорулько є автором більше 130 наукових статей, 2 патентів України, 16 раціоналізаторських пропозицій. У 2000 році під його керівництвом вперше в Україні вийшов короткий конспект лекцій з патологічної анатомії англійською мовою, а також англомовний опис студентських мікропрепаратів для практичних занять.
О. К. Загорулько є академіком Академії Наук Вищої Школи України і академіком Міжнародної Академії патології, Віце-президентом асоціації патологів України. Він обирався народним депутатом 41 виборчого округу м. Сімферополя з 1991 по 1995 роки. Є членом Союзу письменників Криму і автором 8 книг прози і віршованих збірок.
Особлива увага на кафедрі останніми роками приділяється співпраці із зарубіжними колегами і вихованню молодих патологоанатомів і наукових кадрів. Доповіді і повідомлення про патологію легенів і результатах застосування замісної сурфактантної терапії звучали на багатьох міжнародних з'їздах, симпозіумах і конференціях - США (1992, 1994), Угорщина (1995), Австрія (1997, 2000), Німеччина (2000), Росія (1996, 1997, 1999, 2000).
З 1993 року і до ціого часу співробітниками кафедри, інших підрозділів вузу і представниками практичної охорони здоров'я захищено 14 кандидатських дисертацій (зокрема ученими з Нігерії - Сайд Мухамед Амін і Гарба Мухаммед Авваль і Індії — Говінд Раджів Ануп) і 5 робіт на звання магістра медицини.
Славні традиції Кримських учених патологоанатомів підтримує талановита молодь, що працює на кафедрі, - доцент М. Ю. Новиков, асистенти Т. Г. Філоненко, О. В. Горова, ст. лаборанти О. М. Курабцева і І. В. Знаковська, очні аспіранти В. В. Шаланін і С. М. Самойлов.
