Прийняття Етичного кодексу лікаря України назріло вже давно. Життя навкруги змінюється дуже швидко, але грунтовні питання щоденної повідінки лікаря, його моральних принципів і професійного розвітку повинні залишатися головними в діяльності лікарень та навчальних медичних закладів, адже вони є незмінними на протязі століть. Це – мілосердя, повага до хворого і його приватного життя, готовність оказати допомогу в будь який час, незалежно від національної, конфесійної або державної належності.

Наш час, звісно, внес багато нового як до лікувальної роботи, та і до науково-дослідницької, і, на жаль, не завжди при цьому ураховуються інтереси хворого. Евтаназія, пересадка органів, стовбові клітини, штучне запліднення, останні дослідження в ембріології – ось тільки частина проблем, які потребують морального вибору від лікаря або науковця. І проблеми ці щоденно з’являються перед усім світом. Їх потрібно вирішувати розумно та цивілізовано.

Основою такого цивілізованого рішення і є етичні кодекси лікаря, які прийняті в багатьох державах, а також – міжнародні деклараціїї і конвенції. Прийшов час затвердити такий Кодекс і в Україні, якщо вона намагається стати повноправним учасником світової спільноти.

Проект Кодексу запропонований міністерством охорони здоров’я на початку 2009 року.

Зі змістом проекту Кодексу були ознайомлені всі співробітники університету: тексти з проектом роздруковані в видавничому центрі КДМУ і росповсюджені на кафедри та серед студентства. Майже на всіх кафедрах проведено його обговорювання. Питання щодо змісту Кодексу було включеним до порядку денного Вченої ради КДМУ, яка відбулася 23 квітня 2009 року. Обговорювали кодекс і студенти – на зборах Ради самоврядування, в наукових гуртках.

Пропозиції щодо удосконалення змісту Кодексу надіслані на адресу Міністерства охорони здоров’я України 24 квітня (№ 09-1241).

І ось що запропоновано:

„1. В пункті 3.10, в абзаці № 5 пропонується відокремити поняття „свідомого прискорення смерті лікарем” та „евтаназії”, тобто виключити із зміста перше поняття та залишити цей абзац у наступному вигляді: „Лікар не має права свідомо удаватися до евтаназії або залучати до її виконання інших осіб”. Інформаційний фрагмент стосовно „свідомого прискорення смерті лікарем” пропонуємо перенести в абзац № 4 пункту 3.10 окремим реченням у формі: „Лікар не має права свідомо прискорювати настання смерті пацієнта” – як завершуючим реченням цього абзацу.

2. В пункті 5.4 серед умов наукових досліджень за участю пациєнта умову другу – „якщо вони зроблять істотний внесок у медичну науку і практику” – пропонуємо викласти у наступній формі: „якщо вони сприяють отриманню наукової інформації, яка є корисна для розвитку медичної науки і практики”.

3. В пункті 5.5 окремим змістовним фрагментом відокремити умови проведення наукових досліджень на ембріонах людини у відповідності з існуючими загальноприйнятими міжнародним нормами та конкретизувати їх для умов України”.

Слід сказати, що в нашому університету постійно, на протязі багатьох років ведеться робота з етичного та деонтологичного виховання – як в рамках навчальної програми, так і за її межами.

Студенти виховуються на прикладі життя і служіння людям відомих відчизняних лікарів, в тому числі і тих, які працювали в Криму, в Сімферополі і в стінах нашого вузу: М.І. Пирогова, С.П. Боткіна, В.Ф. Войно-Ясенецького (св. Луки), П.А. Теппера, Н.С. Азаровой, Н.І. Корольовой, А.І. Бліскунова та ін. Постійно проводяться науково-практичні конференції, присвячені іх діяльности, на яких розповідається не тільки про досягнення ціх лікарів і вчених, но и про їх відношення до хворого, до своєї професії, відношення до життя взагалі.

Багато сторінок присвячує питанням моралі і етики університетська газета „Медичний вісник”, яка відображує усе різноманітне життя професорів і студентів вузу з точки зору професійного виховання.

В університеті працює Комісія з біоетики, яка бере участь в роботі молодіжної організації „Кримський клуб біоетики і екології”, її сайт – www.bioeticsclub.narod.ru – є найбільш відвідуваний із подібних в Україні.

Над біоетичними питаннями працюють і студенти. Результати їх досліджень публікуються в матеріалах конференцій СНТ (Студенськогої наукового товариства), оформлюються як наукови доклади і статті для наукових журналів і конкурсів.Таким чином, обговорювання питань біоетики та деонтології не є в нашому вузі тимчасовим, не є черговою кампанією, це – постійна і свідома робота.

Після прийняття кінцевого варіанту „Етичного кодексу лікаря України” на вищому рівні його повний текст ми оприлюднемо на сторінках нашої газети.

Із проекту „Етичного кодексу лікаря України” (ці цитати з Кодексу розташовані окремо – як вкраплення в газетний текст: „ ліхтариками”)

ІЗ ВСТУПУ

„Життя і здоров’я людини – головні, фундаментальні цінності. Дільність лікаря спрямована на їх сбереження від моменту зачаття і вимагає від нього гуманного ставлення до людей, поваги до їх автономії, спічуття и співучасті, доброзичливості, благодійності і мілосердя, терплячості, взаємодовіри, порядності і справедливості. Лікар повинен пам’ятати, що головний суддя на лікарському шляху – це насамперед його совість.”

„Моральні засади систематизовані в Етичному кодексі лікаря України (далі – Кодекс) з урахуванням положень Загальної декларації про геном людини та права людини, та Конвенції про захист прав та гідності людини з огляду на застосування досягнень біології та медицини”.

ІЗ РОЗДІЛУ 1. Дія Кодексу

1.3. „...У разі невизнання або порушення Кодексу членами медичних і наукових установ, федерацій, асоціацій, товариств або інших громадських організацій, що діють в галузі охорони здоров’я і визнають цей Кодекс, до них можуть бути застосовані корпоративні та дисциплінарні санкції з боку ціх установ і організацій. Крайньою формою громадського осуду порушення фахових і загальнолюдських морально-етичних принципів є виключення лікаря або вченого з професійної асоціації, членом якої він є”.

1.4. „У кожному випадку невизнання Кодексу ... відповідна комісія з питань біоєтики зобов’язана досліджувати можливі негативні наслідки для окремих людей і суспільства та вживати заходи щодо їх профілактики і усунення шляхом клопотання перед відповідними організаціями та органами державної влади про корпоративні, дисциплінарні, адміністративні та юридичні санкції”.

1.5. „У разі виникнення непередбачених Кодексом ситуацій, невизначених питань і суперечок щодо тлумачення, виконання або порушення положень Кодексу остаточне рішення залишається прерогативою Комісії з питань біоетики Міністерства охорони здоров’я України ( далі – Комісія з питань біоетики)”.

Медичний вісник № 11, червень 2009